Дії 24:6-21

⁶що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.

⁷Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,

⁸звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.

⁹Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.

¹⁰Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.

¹¹Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.

¹²Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;

¹³анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.

¹⁴Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

¹⁵маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.

¹⁶На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

¹⁷По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.

¹⁸У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,

¹⁹котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.

²⁰Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

²¹окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.