Дії 19:23-36

²³Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

²⁴Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.

²⁵Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;

²⁶та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.

²⁷І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.

²⁸Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!

²⁹І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.

³⁰Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.

³¹І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

³²Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.

³³З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.

³⁴Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!

³⁵Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!

³⁶А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.