Дії 16:25-39

²⁵А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

²⁶І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

²⁷Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

²⁸А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

²⁹Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

³⁰І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

³¹А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

³²І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

³³І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

³⁴І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

³⁵А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

³⁶І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

³⁷А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

³⁸Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

³⁹І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.