21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
30а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?