Дії 13:10-36

¹⁰і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

¹¹І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

¹²Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

¹³І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

¹⁴А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

¹⁵А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

¹⁶Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

¹⁷Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

¹⁸і літ із сорок Він їх годував у пустині,

¹⁹а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

²⁰майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

²¹А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

²²А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

²³За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

²⁴як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

²⁵А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

²⁶Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

²⁷Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

²⁸і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

²⁹Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

³⁰Але Бог воскресив Його з мертвих!

³¹Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

³²І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

³³що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

³⁴А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

³⁵Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

³⁶Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.