Дії 11:1-29

¹Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

²І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,

³кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

⁴Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:

⁵Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.

⁶Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.

⁷І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.

⁸Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.

⁹Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,

¹⁰Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.

¹¹І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.

¹²Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;

¹³і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.

¹⁴Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

¹⁵Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.

¹⁶Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.

¹⁷Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?

¹⁸Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!

¹⁹Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

²⁰Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

²¹І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

²²Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

²³котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.

²⁴Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

²⁵Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,

²⁶і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

²⁷Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

²⁸Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.

²⁹З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.