Дії 10:1-17

¹Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,

²побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.

³Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!

⁴Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.

⁵Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.

⁶Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

⁷Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,

⁸і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.

⁹Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.

¹⁰Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,

¹¹і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,

¹²в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.

¹³І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.

¹⁴Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.

¹⁵А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

¹⁶Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

¹⁷Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,