Від Івана 6:36-70

³⁶Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

³⁷Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

³⁸Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

³⁹Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.

⁴⁰Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹Миркали відказували тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

⁴²і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

⁴³Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

⁴⁴Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

⁴⁶Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁴⁷Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

⁴⁸Я хлїб життя.

⁴⁹Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

⁵⁰Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵¹Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.

⁵²Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?

⁵³Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

⁵⁴Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁵Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.

⁵⁶Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

⁵⁷Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

⁵⁸Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

⁵⁹Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.

⁶⁰Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

⁶¹Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?

⁶²Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

⁶³Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

⁶⁴Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

⁶⁵І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

⁶⁶Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.

⁶⁷Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

⁶⁸Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,

⁶⁹і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

⁷⁰Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.