Від Івана 6:16-54

¹⁶Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

¹⁷і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

¹⁸А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.

¹⁹Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.

²⁰Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

²¹Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

²²Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

²³инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;

²⁴побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

²⁵І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

²⁶Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

²⁷Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

²⁸Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?

²⁹Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

³⁰Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

³¹Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

³²Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

³³Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.

³⁴Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

³⁵Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

³⁶Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

³⁷Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

³⁸Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

³⁹Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.

⁴⁰Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹Миркали відказували тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

⁴²і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

⁴³Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

⁴⁴Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

⁴⁶Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁴⁷Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

⁴⁸Я хлїб життя.

⁴⁹Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

⁵⁰Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵¹Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.

⁵²Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?

⁵³Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

⁵⁴Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.