Від Івана 5:2-22

²У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

³В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

⁴Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

⁵Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

⁶Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

⁷Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

⁸Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

⁹зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

¹⁰І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

¹¹Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

¹²Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

¹³Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

¹⁴Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁵Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

¹⁶За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

¹⁷Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

¹⁸За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁹Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

²⁰Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

²¹Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²²Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,