Від Івана 5:18-35

¹⁸За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁹Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

²⁰Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

²¹Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²²Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

²³щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²⁴Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³¹Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³²Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³³Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

³⁴Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁵Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.