Від Івана 4:4-40

⁴І потрібно було Самарію Йому переходити.

⁵Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

⁶Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

⁷Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

⁸Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

⁹Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

¹⁰Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

¹¹Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

¹²Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

¹³Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

¹⁴А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

¹⁵Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

¹⁶Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

¹⁷Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

¹⁸Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

¹⁹Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

²⁰Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

²¹Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

²²Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

²³Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

²⁴Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

²⁵Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

²⁶Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

²⁷І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

²⁸Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

²⁹Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

³⁰І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

³¹Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

³²А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

³³Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

³⁴Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

³⁵Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

³⁶А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

³⁷Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

³⁸Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

³⁹З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

⁴⁰А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.