Від Івана 4:1-33

¹Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

²(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

³то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

⁴Треба ж було Йому проходити через Самарию.

⁵Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.

⁶Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.

⁷Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

⁸Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.

⁹Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

¹⁰Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

¹¹Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

¹²Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

¹³Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

¹⁴хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне.

¹⁵Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

¹⁶Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.

¹⁷Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

¹⁸пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

¹⁹Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єеи Ти.

²⁰Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

²¹Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

²²Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасенне від Жидів.

²³Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

²⁴Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

²⁵Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

²⁶Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

²⁷І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

²⁸Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

²⁹Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

³⁰Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

³¹Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

³²Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

³³Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?