Від Івана 19:23-37

²³Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон намітку; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.

²⁴Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили.

²⁵Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

²⁶Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

²⁷Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

²⁸Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

²⁹Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.

³⁰Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

³¹Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.

³²Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним.

³³До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;

³⁴а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.

³⁵І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

³⁶Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.

³⁷І знов инше пиеаннв рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.