Від Івана 11:1-23

¹Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.

²Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

³Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.

⁴Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

⁵Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.

⁶Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.

⁷Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.

⁸Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

⁹Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

¹⁰Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

¹¹Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

¹²Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.

¹³Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.

¹⁴Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

¹⁵І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.

¹⁶Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

¹⁷Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

¹⁸Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.

¹⁹І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

²⁰Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.

²¹Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.

²²Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.

²³Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.