Від Луки 1:33-66

³³І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

³⁴А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

³⁵І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

³⁶А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

³⁷Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

³⁸А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

³⁹Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

⁴⁰І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

⁴¹Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

⁴²і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

⁴⁵Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

⁴⁶А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵²Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶²І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.