Від Луки 1:28-69

²⁸І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

³⁰І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

³¹І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

³²Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

³³і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

³⁴Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

³⁷Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

³⁹Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

⁴⁰і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

⁴¹І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

⁴²і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

⁴³І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

⁴⁴Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

⁴⁵І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

⁴⁶І рече Мария: Величає душа моя Господа,

⁴⁷і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

⁴⁸що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

⁴⁹бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

⁵⁰І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

⁵¹Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

⁵²поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

⁵³голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

⁵⁴прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

⁵⁵(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

⁵⁶Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

⁵⁷Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

⁵⁸І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

⁵⁹І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

⁶⁰І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

⁶¹І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

⁶²Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

⁶³І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

⁶⁴Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

⁶⁵І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

⁶⁶І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

⁶⁷І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

⁶⁸Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

⁶⁹і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,