Від Луки 19:22-37

²²Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

²³а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.

²⁴І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

²⁵(І казали йому: Пане, має десять мин.

²⁶Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.

²⁷А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.

²⁸І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

²⁹І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

³⁰глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.

³¹І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його.

³²Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

³³Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

³⁴Вони ж сказали: Господеві його треба.

³⁵І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

³⁶Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.

³⁷Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,