Від Луки 17:4-13

⁴І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

⁵І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

⁶Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

⁷Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

⁸А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

⁹Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

¹⁰Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

¹¹І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

¹²і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

¹³І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.